Your Curated Tumblr Experience Awaits!
арткозацтво - Blog Posts
Snufmin watercolour sketches
Азірафель молився. Зціпивши руки в замок, нахиливши голову, подібно покірному священику, тихо промовляв. Він бачив, як схожими речами займаються люди, віруючі у церквах, чи фільмах. Вони ніби розмовляли з Богом, і робили це так довго (не в межах одного "сеансу", тривалістю з єдиний божественний текст, якщо що, а кількох тисячоліть), що Азірафаель почав повторювати за ними. Не те, щоб він не міг поспілкуватись з Богом особисто, він же янгол, і знає інші шляхи вийти на зв'язок зі Всевишнім, йому просто це подобалось, напевно. Точно, подобалось, як своєрідний акт медитації. Та й іноді хочеться розказати усе, про що думаєш, не отримавши жодної палаючої вітки у відповідь, чи не так?
Спочатку молитва стала новинкою в його розпорядку дня. Він завжди знаходив, про що розповісти. Згодом Азірафель вивчив усі тексти з божественних книг, і, коли здавалось, що розповідати особливо ні про що, зачитував по пам'яті уривки, котрі йому подобались в ту секунду найбільше. З часом нововведення перетворилось у звичку, а звичка — в рутину. Навіть після становлення архангелом, він не полишав ритуалу, і наприкінці робочого часу (закінчення котрого важко було обмежити чіткими рамками) продовжував бесіду з Богом.
Цього разу він не хотів говорити сам. Слова не вкладались в голові, і язик від втоми заплітався, тому одразу згадалась простенька "Отче наш".
"Отче наш, що є на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє" і так далі. Текст вискакував з вуст як по маслу, до моменту...
"І прости нам-"
На секунду в нього перехопило дихання.
Той вечір знову нагадав про себе. Він сам, не просячись і не дзвонячи, вліз у думки янгола, нахабно витісняючи інші спогади, і наповнив всю голову літаючим навкруги пилом і запахом старого паперу. Така поведінка, якщо у спогаду вона, поведінка ця, взагалі може існувати, нагадувала ще про декого зі схожими манерами. Закриті за чорним склом окуляри, котрі теж були у кімнаті. Певно що блискучі, від стримуваних сліз, і яскраві, як щойно відкритий келих шампанського у Рітц.
"І прости нам"
Слова далі не йшли. Голова чомусь стала важче, руки вже не могли її витримати і від того тремтіли. Чи від того?
"Я пробачаю тобі"
А він і не провинився. Це було безглуздо. Азірафель просто не знав, що сказати, і бовкнув першу ліпшу фразу, а та навіть не підходила атмосфері, котра зародилась у книгарні. Азірафель сказав, що пробачає його, хоча пробачати було ні за що. Кроулі просто вчинив як... ну, як Кроулі. Він завжди був вкрай щирим, це провявлялося у кожному сказаному ним слові, думках та діях, і Азірафель це в ньому цінує. Цінував, точніше.
"Забудь"
Він нічого поганого не зробив. Насправді, просто знову проявив себе і підтвердив, що все ще залишається собою. Навіть якщо це було неочікувано. Це було, саме так, лише неочікувано, та жодних негативних емоцій в самому Азірафелю не викликало. Він не образився, не розлютився та не постраждав фізично, за що ж йому було пробачати.
Але Кроулі зрозумів, що він насправді мав на увазі.
- Пробач мені...
Янгол опустив голову на стіл та мовчки заплакав.
Кхе-кхе, превірка зв'язку. Цікаво, як працює нова насправді просто незнайома стара соціальна мережа.
Це мій ОС — Каятан. Він купідон (на арті зовсім без крил та опустимо цей факт).
anybody
Зірочка. Дякую @zalizna-pani за DTIYS!
Коза Дереза
THE GREAT PAPYRUS!
Practice of drawing faces
drawing and photo (old?)
Drawing and photo
З акрилом аж дихати легше
Нав'язливі думки і втома мозок змучують
Чому люди мають тільки пару рук і очей це так нудно та дратує
why do people only have two hands? it's so boring
Маленьке нічне кавування a little night coffee
Вертається з АТБ бо захотілось мандаринок на ніч
THE CHILDREN YEARN FOR THE FANART OF UKRAINE
pov: You’re Poland; its 1620s and those "free armed folk" to the East, some of whom occasionally take part in wars on your side, have been more and more rebellious lately. You ride up to check what’s the deal — and as you pass one of the Cossacks, as they call themselves, the guy looks suspiciously similar to Ukraine herself…
***
1569. Lithuania had never been fond of Unia Lubelska that would unite the lands of the Grand Duchy with the Polish Republic. Yet Poland suddenly annexed Ruthenian – Ukrainian parts of the Duchy, using this move to pressure Lithuania back to negotiation tables.
Thus the era of Polish-Lithuanian Commonwealth began.
For mainly Orthodox Christian Ruthenians, it only meant more tension with Catholics and szlachta nobles who realised they now acquired more serfs up for grabs.
There is no wonder then, that Ruthenians quite rapidly "cossack’ed" (покозачились) in such conditions. Many joined either free warrior communities or the rejestrowe wojsko zaporoskie under the polish crown’s service, but still able to do a fair deal of whatever the hell they wanted. Including uprisings against Poland, 1591-3 and 1594-6; allying with the Poles to almost(😭) burn Moscow to the ground in 1618; and occasionally raid Turks and Crimean Tatars.
But more importantly, paving the way for a powerful warrior state, autonomous from the Polish Republic by 1649, – Cossack Hetmanate (aka Hetman’schyna, Ruthenia, or simply Ukraine – all those + more names used at the time) – which famously takes its origins in Ukraine being pissed off.
The initial headcanon was that Ukraine ran away from the Commonwealth sometime after Lublin and pretended to be a guy to live amongst Cossacks and lead her raids and battles. Now, having read up some info on female Cossack leaders, I am thinking that whilst that might have been the case initially, by 1648 everyone knows she’s a woman and just chills about it ig
° Happy birthday, Basil 🍰
"Don't leave my hyper heart alone on the water
Cover me in rag and bone sympathy"
🎼The National - Sorrow
